13 березня Міністерством охорони здоров’я був відмінений певний перелік облікової документації.
Пригадаємо 2016 рік, коли був відмінений наказ №33 “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я”, відповідно до яких медична установа повинна була погоджувати та затверджувати структуру та штатний розпис з органами управління.
Тоді розповідали, що всі лікувально-профілактичні установи та їх адміністрації зможуть самостійно, в автономному режимі затверджувати свою структуру та штатний розпис. Проте, адміністрація лікарень як затверджували ці питання в управліннях та департаментах охорони здоров’я, так і затверджують.
Заклади охорони здоров’я знаходяться в бюджетно-маргінальній та командно-адміністративній залежності від обласних, районних та міських департаментів охорони здоров’я.
Відміна певної застарілої облікової документації робиться начебто для того, щоб медична спільнота не витрачала багато часу для паперової роботи. Та чи дійсно це так?
Існують дві основні форми документації на паперовому носії: амбулаторна карта хворого та амбулаторна карта стаціонарного хворого. Це облікові форми медичної документації, які повинні відповідним чином оформлюватись, зберігатись та відображати відповідні дані про стан здоров’я конкретного пацієнта. Тобто, ніяких фундаментальних змін стосовно оформлення медичної документації облікового характеру не відбулось.
Лікарі як писали, так і будуть писати. Тому, по суті, в роботі звичайного лікаря нічого не змінилось.
Відмінивши ці документи, порушується і без того хиткий баланс достовірних даних медичної статистики та ряд інших підзаконних актів, не пропонуючи натомість жодних пояснень та альтернативи. Наприклад, Закону України “Про охорону праці”, де передбачено, що певні посади та види діяльності потребують особливого медичного добору та періодичних медичних оглядів з оформленням відповідної медичної документації облікового та дозвільного характеру.
Майже скрізь у світі застосовується диспансеризація з метою визначення груп здоров’я населення та оптимізації маршруту пацієнта. Так само диспансерний облік застосовується і в економічно розвинених країнах.
Існують певні диспансерні групи, окрім контингенту здорових та практично здорових, які потребують визначення специфічних заходів та введення їх обліку для ефективного і своєчасного надання медичної допомоги. Наприклад: кардіологічні, онкологічні, ендокринні захворювання (цукровий діабет та ін.) – існують спеціалізовані лікувально-профілактичні установи третього рівня, як диспансери, в яких обслуговуються відповідні специфічні групи пацієнтів Д- ІІІ (хворий, потребує лікування).
Ні для кого не секрет, що поки в людини не почне щось боліти, вона не звернеться до лікаря. Але існують певні хвороби, перебіг яких протікає на початкових стадіях без клінічних проявів та можуть бути непомітними для пацієнта. Вони потребують особливої перестороги медичних фахівців та превентивних заходів ранньої діагностики, верифікації патологічних станів з метою ефективного лікування.
Для цього і існують профілактичні та періодичні медичні огляди для диспансерної групи Д-І і Д-ІІ (здоровий і практично здоровий).
Що мали на меті при впровадженні скасованих облікових форм? Закладався принцип превентивних медичних заходів. Превентивні заходи – це попереджувальні заходи. Коли розроблялись зазначені форми облікової документації та інструкції до їх застосування та оформлення, в них закладались механізми превентивних (профілактичних) заходів раннього виявлення та діагностики тих чи інших захворювань.
Замість диспансеризації хочуть запровадити так звані “Check-Up”. Тобто профілактичні медичні огляди, що не є обов’язковими і, як правило, здійснюються на комерційних засадах.
В такому випадку економічна складова і суспільний менталітет може нанести велику шкоду здоров’ю широкому загалу людей. Зважаючи на те, що Україна є “лідером” в Європі за показниками поширеності, захворюваності і смертності від кардіологічних та онкологічних захворювань, всіх видів травматизму, ендокринних і легеневих хвороб, а також знаходиться в умовах епідемії суспільно-небезпечних інфекцій таких, як туберкульоз, парентеральні вірусні гепатити В і С, ВІЛ-СНІД тощо.
Факти